Фото 281759670 | Авіаційний двигун © Алена Дудаєва | Dreamstime.com
Усім відомі проблеми сталої авіації. Паливо занадто дороге, і занадто рідкісне. Основні перевізники з більшою кишенею купують стільки, скільки можуть; малі авіакомпанії та оператори вантажних перевезень намагаються отримати доступ.
Але все ж усе більше перевізників разом із експедиторами оголошують про плани SAF.
Проте в середньостроковій перспективі новини не дуже хороші. Відповідно до нової газети, опублікованої вчора, ціни не збираються падати найближчим часом.
«Не дивлячись на очікувані покращення з часом, до 2050 року витрати на виробництво залишаться вищими, ніж поточні ціни на звичайні реактивні літаки», — зазначає Sustainable Aviation Futures. у своєму звіті на ринку Північної Америки. І в ньому стверджується: «Висока вартість SAF порівняно зі звичайним реактивним паливом у середньостроковій та довгостроковій перспективі означає, що розвиток SAF буде дуже обмеженим без підтримки політики».
На щастя, у Північній Америці політична підтримка зростає.
Урядові департаменти США об’єдналися, щоб запустити SAF Grand Challenge, який має на меті забезпечити виробництво 3 мільярдів галонів SAF до 2030 року та 35 мільярдів галонів (132 мільярдів літрів) до 2050 року – прогнозований попит на авіаційне паливо в США на той час. (IATA заявила, що у 2022 році було вироблено близько 300 мільйонів літрів SAF, що становить менше 0,1% від попиту.)
Завдання включає дорожню карту, щоб досягти цих цифр, включно з вивченням сировини, розвитку ланцюга постачання та розширення технологій і політики.
Однією з ключових частин цього в США є Закон про зниження інфляції, який передбачає податкові пільги як для змішувачів, так і для виробників, що, як очікується, сприятиме комерціалізації SAF. Крім того, три штати, Вашингтон, Іллінойс і Міннесота, створили «дуже сприятливе політичне середовище для виробників SAF, тоді як політика в Іллінойсі також приносить пряму користь авіакомпаніям», зазначається у звіті.
«Разом зі стандартами палива з низьким вмістом вуглецю в Каліфорнії, Орегоні та Вашингтоні (з більшою кількістю штатів, які мають прийняти цей тип політики), а також із федеральним стандартом відновлюваного палива, буде досягнуто більшого паритету цін на SAF із звичайним реактивним паливом».
Проте в ньому зазначається: «У галузі з невеликою нормою прибутку та гострою конкуренцією пряма закупівля SAF окремими авіакомпаніями (якщо обсяги були доступні) може стати нежиттєздатною пропозицією з високим вмістом SAF, оскільки паливо становить близько 30% загальних витрат.
«Подолання розриву в цінах і створення рівних умов гри є двома ключовими проблемами, які повинні вирішити політики».
У Канаді стандарт чистого палива набув чинності 1 липня, «але пропонує обмежену підтримку для SAF, дозволяючи приєднатися до SAF, щоб отримати кредити відповідно до цього закону», йдеться у звіті.
Країна також заснувала Канадську раду з екологічно чистого авіаційного палива (C-SAF), багатосторонню організацію, яка включає авіакомпанії, виробників палива та постачальників сировини, і нещодавно завершила дорожню карту для SAF у Канаді.
Однак у Канаді на даний момент немає виробництва SAF, і компанії кажуть, що Закон США про зниження інфляції, ймовірно, відверне інвестиції від сусіда – вже зараз переоцінюються запропоновані проекти в Канаді вартістю приблизно 8 мільярдів доларів.
Навіть за підтримки політики будівництво перших об’єктів буде приблизно на 50% дорожчим, і мине деякий час, перш ніж буде досягнуто повного комерційного масштабу, зазначається у звіті.
До 2050 року в усьому світі знадобиться близько 5000-7000 нафтопереробних заводів, що потребуватиме 1,08-1,45 мільярда доларів інвестицій.
У звіті пояснюється: «Інвестиційна вартість установок SAF, як правило, набагато вища, ніж для біопалива першого покоління, такого як біоетанол і біодизель, що має бути відображено у більшій капітальній підтримці та кредитних гарантіях».
У ньому додається: «Хоча шлях HEFA (гідрооброблені ефіри та жирні кислоти) є повністю комерційним, витрати на виробництво інших технологій будуть мати певний рівень невизначеності. Різні технології матимуть потенційне підвищення вартості в різних сферах».
Наразі лише європейські нафтопереробні заводи спільно переробляють жири та олії для виробництва SAF у промислових масштабах.
Ви можете завантажити повний звіт тут.
